Інтерв’ю з гирьовиків Тимофієм Косенко – десятикратним чемпіоном світу серед ветеранів
Дивно, але один з самих титулованих спортсменів Запорізької області живе аж у Якимівському районі на кордоні з Херсонською областю. 59-річний Тимофій Косенко – десятикратний чемпіон світу серед ветеранів. І хай він виступає не в самому популярному в нашій країні виді спорту, це не применшує його заслуг.
Уславленого Якимівського гирьовиків кореспондент «МІГ» застав вдома в кінці жовтня, в селі Червоноармійському, де Тимофій Семенович готувався до чемпіонату світу, що проходить, до речі, в ці дні в Італії.
- Тимофій Семенович, ви спортом з дитинства захоплюєтеся?
- А як же! Завжди ним займався. Не заважали мені ні навчання в технікумі на зоотехніка, ні служба в армії, після якої я і водієм працював, і спортінструктора одночасно. Любив різні види спорту – футбол, волейбол. Виступав за збірну села, району. Курси для інструкторів зі спорту закінчив. Я навіть коли завідувачем фермою був, тренуватися не припиняв. О четвертій ранку вставав і – бігав.
- Народ не дивувався?
- Було таке, але потім звикли. У нас взагалі село дуже спортивне було – одного разу навіть посів друге місце на всеукраїнському конкурсі спортивних сіл. Та й колгосп багатий був – струм, пекарня, олійниця, спорткомплекс новий побудували. Там борцівський і боксерський зали були, басейн, парилка, а ще – ігровий зал, де можна було всю зиму бігати. Зараз же все занедбане варто …
- Ви, до речі, якими видами спорту захоплювалися?
- Ігровими, в основному. Наша футбольна команда була чемпіоном району, учасником обласних змагань. Останню гру три роки тому зіграли. Причому, разом зі мною – і три моїх сина, кандидати у майстри спорту з гірям, бігали!
- А коли ж ви з гирьовим спортом познайомилися?
- У сорок років, коли втратив зір. У мене атрофія зорових нервів, я ж на змагання або з синами, або з іншими спортсменами їжджу, щоб не загубитися. І ось з-за проблем із зором вирішив з ігрових видів перейти на гирьовий спорт. А тут якраз треба було представити наш район на обласних змаганнях гирьовиків. Я набрав команду і повіз хлопців у Орєхов. Але у нас не було представника у важкій вазі, ось і вмовили мене виступити. У підсумку посіли третє командне місце, і я зрозумів, що гирі – це моє!
- А через кілька років ви вже й світ підкорили?
- Так, причому, вийшло це несподівано. Мене запросили в Запоріжжі на турнір пам’яті Омельченко, де я став переможцем. Після чого запропонували поїхати на чемпіонат світу до Липецька. Було це в 1998 році. Приїхав я на світову першість, подивився на суперників з тренерами, масажистами, на величезний зал – і відразу не по собі стало. Не чекав, що зможу перемогти. Але почав рвати гирю, дивлюся – один суперник втомився, в іншого гиря вискочила з рук. Ще один вибув з боротьби. А син мені кричить: "Ти вже в трійці, ти вже другий, ти перший!" 218 разів гирю вирвав!
- Тимофій Семенович, з десяти переможних чемпіонатів світу, вам який найбільше запам’ятався?
- Перший, звичайно, ну і торішній – в США. Я й не думав туди їхати, але допомогли, усім світом, можна сказати, гроші на поїздку збирали. Голова Якимівського райради Геннадій Подольний вибив для мене п’ять тисяч гривень, депутат облради Віктор Першин – три, ну і В’ячеслав Богуслаєв, незважаючи на те, що з його «Мотор Січі» теж гирьовиків до Америки повинні були летіти, – дві тисячі гривень дав.
- Які враження залишилися від США?
- Ой, можна добу розповідати. Дороги в Сан-Дієго – як дзеркало, вночі всі освітлено, причому ліхтарі не тільки на стовпах горять, але й на землі. Дощ пройшов, ми вийшли на прогулянку – і всюди вже сухо. Вода скла в колектори, і все. У нас же по грязюці і калюжах ще тиждень після такого зливи довелося б лупцювати. А готель взагалі шикарна: все в килимах, прибирали кожен день, кнопок стільки – очі розбігаються, а на ліжко ліг – і вставати не хочеться.
- Тимофій Семенович, до змагань-то хоч відійшли від вражень?
- До них після прильоту два дні було, так що ми встигли в себе прийти. Змагання теж на найвищому рівні пройшли. Тільки от я спочатку здивувався, що американці мені, як чемпіону світу, тільки медаль і грамоту дали. У нас же – в Україні, в Росії – як заведено: переможцеві дають телевізор, гроші або грубку яку-небудь. Думав, що в США теж щось подібне буде. Але мені потім все роз’яснили. Ось ви бачили, щоб на недавніх Олімпійських іграх на п’єдесталі чемпіонам китайці, крім медалі, ще який-небудь телевізор вручали?
- Ні, звичайно!
- Правильно. У всьому світі прийнято, щоб спортсмен повернувся додому з медаллю, а його там із почестями зустріли і віддячили – машиною, квартирою, грошима … До речі, коли вже виїжджали з Америки, зі мною така смішна історія трапилася. Хотів взяти додому туалетного паперу з готелю. Не те, щоб у нас з нею дефіцит, просто я такий в житті не бачив! Ну і хотів будинку показати. Однак як подумав, що мене, коли будуть з готелю виписувати, почнуть обшукувати – не вкрав чи я чого – і знайдуть цей папір … буде ганьба! А нас і не перевіряли зовсім, подякували за візит – і все.
- Тимофій Семенович, в чому секрет ваших успіхів?
- Зізнаюся чесно, ніякої особливої методики тренувань у мене немає. Просто ось так відчуваю, що організму потрібно дати такі навантаження, – і все. Я не п’ю, не палю, кожен день бігаю по 20-25 кілометрів, займаюся гирями. Перед змаганнями – до шести-семи годин на день у мене тренування. За одне заняття до двадцяти тонн заліза перекидав.
- Взимку теж бігаєте?
- Так, влітку по стадіону, взимку по дорозі. І в дощ бігаю, і в сніг. У будь-яку погоду, тільки в ожеледь іноді побоююся. А холод мені не страшний, я ж ще й обливаюся холодною водою вранці.
- Дружина вас не дорікає за постійні роз’їзди?
- Ні, хоча розумію, як їй самій важко на господарстві. Але вона ж знає, що спорт – це моє життя. Тільки от іноді, після контрольних тренувань, коли я намагаюся дати результат і в запалі навіть кричу, вона говорить: мовляв, навіщо ж себе так мучити. Але я ще пару років точно буду виступати!
- Тимофій Семенович, хіба у вас ще залишилися нескорені вершини?
- Хочу встановити рекорд Гіннеса і вирвати за годину
16-кілограмову гирю 1600 разів. Думаю, що вийде – 24-кілограмову я за годину більше тисячі разів піднімаю. А ще хочу в наступному році, коли мені виповниться 60, поїхати на чемпіонат світу і оновити в новій віковій категорії всі рекорди. Це щоб ім’я Якимівського гирьовиків Тимофія Косенко надовго запам’ятали!
Метки: Гиревой спорт, Спорт
